Всеукраїнський конкурс учнівської творчості на тему: "Гуртуймося, Братове-Українці!..."

  У грудні-січні 2015-2016 року в Дальницькій школі проходив шкільний етап Всеукраїнського конкурсу учнівської творчості на тему: "Гуртуймося, Братове-Українці!Лиш через терни веде шлях до зір"  (В.Шовкошитний). 
   Конкурс має за мету популяризацію творчої спадщини Т.Г.Шевченка, утвердження його духовних заповідей як важливого чинника консолідації суспільства, активізації виховної та патріотичної роботи серед учнівської молоді, збереження й розвитку інтелектуального потенціалу області. 
  Переможцями шкільного етапу конкурсу стали Строгонова Катерина , учениця 7 класу , та Рибак Олена, учениця 10 класу. Катерина склала вірш, в якому поділилася своїми  сподіваннями на кращу долю українців, адже ми хочемо жити в мирі та злагоді. Олена написала творчу роботу, в якій висловила свою безмежну любов до України й побажала їй щасливої долі. 
  Слід висловити подяку вчителям, які підготували цих переможців: Каліщук О.О., Гаврилюк Л.О. та Власова В.О.
   Перечитайте ці роботи та переконайтеся у їхній цінності. 

 Я - українка, і цим пишаюся! Мені дуже близькі слова В. Кочевського:

Я — українець, а не малорос,

Пишаюсь родом тисячокорінним...

Тарас за мене мучився й боровсь,

Щоб я зродився зерням України.

Я люблю Україну всім серцем! Можливо, хтось скаже, що так говорити сьогодні просто модно. Але я знаю: скажуть ті, хто не любить і ніколи не любив своєї Батьківщини. Процитую Д. Байрона: « Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може». Сьогодні, у цей дуже важкий для України час , найголовніше для нас, українців, розуміти один одного, гуртуватися…. Адже не об’єднавшись, ми не переможемо! Підтвердженням моїх слів є вірш Людмили Яцури:

Братаймося, браття!

Єднаймося, браття!

Бо так цього варте життя,

 Родинне щоб наше не згасло багаття,

Щоб чисті були почуття.

Красиве – обличчя, брехні – непокора!

Без страху за волю йдемо,

За здійснення мрії,

За гідність, свободу!

 І горді, що цим живемо!

 Нічого не зробиш  козацькому  роду,

Який себе зміг зберегти!

У сильному дусі вся велич народу,

 У русі до щастя мети!

Весь світ не байдужий,

Вкраїни там діти,

Тепло тут від їхніх сердець.

Єднаймося , браття!

Бо разом ми – дужі!

 Даруймо Вкраїні вінець!

  Становище в Україні протягом усього її історичного розвитку було дуже непростим, тому наш народ, як ніхто інший, добре знає, що таке свобода, честь, справедливість. І зараз усіх тих, хто бореться за вільну Україну на Донбасі, в Криму, хто перераховує гроші бійцям, хто тихо молиться за синів України, можна назвати справжніми Українцями. Хто такі українці, спитаєте ви? А я відповім: українці – це не просто національність, це щось більше… Справжні українці – чесні, справедливі, вільні, свободолюбиві. Ніколи й нікому не вдасться поставити нас на коліна, доки ми пам’ятатимемо героїв Небесної Сотні та всіх загиблих в АТО, доки боротимуться Надія Савченко, Олег Сенцов, доки в наших серцях житиме любов до рідної землі.

  Я дійсно пишаюся тим, що українка, і мрію, щоб усі мої співвітчизники об’єдналися. Одна людина не може змінити світ, але разом ми здатні побороти ворога, здолати всі перешкоди та досягти успіху й процвітання своєї країни. Можливо, якби не було тих випробувань, які випали на долю Україну сьогодні, ми не відчули б так солодко смак свободи. Правду кажуть, що лише через терни шлях веде до зір.

  Я розумію: шлях мого народу до його мрії буде ще довгим та важким, але вірю в українців та світле майбутнє своєї Батьківщини!

Рибак О., учениця 10 класу

Єднаймося духом, Браття-Українці!

Від серця до серця хай живе любов!

Вклонімось мамі, жінці-українці

За нашу синьо-жовту кров!

Гуртуймося, Братове-Українці!

Лиш через терни шлях веде до зір!

Та вірте: все переживемо,

Здолаєм найстрашніших ворогів!

Вставаймо, Браття-Українці,

Здіймаймося на повен зріст!

Вставаймо всі, не поодинці,

Щоби розвиднілося скрізь!

Ми кращої достойні долі,

Бо волю в серці берегли…

Хай хвилі злості та сваволі

Не б’ють об наші береги!

Хай всюди українців знають

І бачать, скільки нас тут є.

Не треба більше смутком й плачем

Засіювать життя своє!

Новим і власним  шляхом ми підемо,

І будуть в Україні щастя й сміх.

Все горе наше ми переживемо,

На нас чекають перемога й успіх!

Тримаймось, Браття, любі Українці!

Не віддамо землі своєї ні на п’ядь.

Як будем разом, а не поодинці,

Нас ворогам ніколи не здолать!

Строгонова К., учениця 7 класу